Природні багатства

   На початку розвитку людської цивілізації, коли людина ще нее вважала себе царем природи, існувало навколишнє природне середовище - частина природи з якою контактує людина. З розвитком цивілізації людське суспільство почало користуватися цим середовищем, перетворювати, змінювати його на географічне середовище - частину природи, яку освоїла та задіяла у виробництві людина.

                    

  Все, що оточує людину, - природні умвови, а ті природні умови, які вона може використовувати перетворюються в природні ресурси, або багатства. 

Класифікація природних ресурсів за походженням:

- біологічні;

- кліматичні;

- водні;

- земельні;

- мінеральні.

   Ресурсозабезпеченість - співвідношення між запасами природних ресурсів та обсягом їх використання.

  Раціональним вважають природокористування, під час якого обсяги залучення природних багатств компенсуються заходами щодо їх відновлення й охорони. Воно має, з одного боку, забезпечити повноцінне існування і розвиток суспільства, а з іншого – зберегти високу якість навколишнього середовища.

  Нераціональне природокористування зумовлене значним перебільшенням антропогенного впливу на природні комплекси. Наслідком цього є наростання екологічної кризи. Вплив людини на природу призводить до послаблення її відновлювальних властивостей, зниження якості й вичерпання природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища.

   

    Між природою і суспільством завжди відбувається обмін ресурсами, його можна порівняти з кругообігом води в природі. 

   Цей обмін отримав назву ресурсний цикл.   

                                 

   Природні ресурси є найважливішим складовим елементом природно-ресурсного потенціалу. Географія природних ресурсів вивчає розміщення і структуру окремих видів ресурсів, дає їм економічну оцінку, визначає рівень забезпеченості, а також розглядає питання їхнього відтворення, раціонального використання й охорони.